Особистісно зорієнтована технологія навчання – шлях до формування творчої особистості.
Сучасні технології навчання у професійно-технічному навчальному закладі зорієнтовані на створення умов для самовираження і саморозвитку учня. Однією з таких технологій є особистісно орієнтована технологія навчання, у центрі якої перебуває особистість учня, його самобутність, самоцінність.
Становлення особистісно орієнтованого навчання у ПТНЗ зумовлене соціально-економічними змінами в нашому суспільстві, розвитком ринкових відносин. Нині суб’єкти праці вільно розпоряджаються своїм основним капіталом – кваліфікацією, самостійно обирають для себе вид праці. Ринкові умови вимагають професійної мобільності, високої компетентності, низки особистісних якостей.
З огляду на це особистісно орієнтоване навчання має на меті: розвивати індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня, допомогти їм пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, сформувати в них культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє життя.
Особистісно орієнтоване навчання ґрунтується на певних принципах:
- пріоритет індивідуальності, самоцінності учня, який є суб’єктом навчального процесу;
- співвіднесення освітніх технологій на всіх рівнях освіти із закономірностями професійного становлення особистості;
- визначення змісту освіти рівнем розвитку сучасних соціальних, інформаційних, виробничих технологій і майбутньої професійної діяльності;
- випереджувальний характер освіти, що забезпечує формування професійної компетентності майбутнього фахівця;
- визначення дієвості освітнього закладу організацією навчального середовища;
- врахування індивідуального досвіду учня, його потреби в самореалізації, самовизначенні, саморозвитку.
За таких умов відбувається гармонійне формування і всебічний розвиток особистості, повне розкриття її творчих сил, набуття неповторної індивідуальності. Тому основними функціями стають виховна, розвивальна і самовдосконалення, а не освіта, як у традиційній системі. У такому розумінні освіта справді гуманізується, бо всебічно сприяє збереженню та розвитку екології людини, її інтелектуальному, духовному й фізичному зростанню, соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.
Особистісно орієнтоване навчання потребує корекції змісту освіти, форм і засобів її реалізації. Змістовий компонент навчального процесу має охоплювати все необхідне учню для формування і розвитку його особистості, для формування професіонала.
У вітчизняній практиці оптимальною формою організації навчального процесу вважають колективні та групові заняття. Така практика суперечить одному з пунктів Болонської угоди, який передбачає домінанту індивідуальних занять. Однак для виявлення позиції особистості потрібні аудиторія, слухачі, глядачі. До того ж така підміна порушує традицію української «гуртової школи». Тому найкращим виходом із цієї ситуації є розумне поєднання масових, групових та індивідуальних форм навчання.
Важлива роль в особистісно орієнтованому навчанні відведена діалоговим лекціям, дискусіям, спеціальним тренінгам, організаційно-діяльнісним, імітаційним іграм, семінарам-тренінгам, розв’язанню проблемних ситуацій та ін.
Ефективність особистісно орієнтованої освіти значною мірою залежить від правильно вибудуваного її змісту, до якого ставлять такі вимоги:
- навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб’єктивного досвіду учня, в т. ч. досвіду його попереднього навчання;
- виклад знань викладачем (майстром) повинен бути спрямований не лише на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення, а й на постійне перетворення набутого суб’єктивного досвіду кожного учня;
- у процесі навчання необхідне постійне узгодження досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;
- активне стимулювання учня до самоцінної діяльності, можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження;
- конструювання і організація навчального матеріалу у такий спосіб, щоб учень сам вибирав зміст, вид і форму при виконанні завдань, розв’язуванні задач тощо;
- виявлення та оцінювання способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, постійно, продуктивно.
До найпоширеніших засобів забезпечення особистісного підходу відносять: світоглядні парадокси, проблемні ситуації, показ криз, що призводять до створення наднових теорій; фундаментальні експерименти та їх обговорення; авторські пізнавальні задачі, вправи, дидактичні ігри; засоби автоматизованого контролю; парадоксальні досліди, висунення гіпотез; рефлексію логіки викладу; спостереження та експерименти; ефективні технології навчання; різноманітність форм самостійної роботи; розповідь про історії наукових революцій; зміни парадигм та їх значення для розвитку науки та ін.
У реалізації особистісно орієнтованого навчання особлива роль відведена педагогічному спілкуванню суб’єктів навчального процесу (викладачів та учнів). Воно створює умови для розвитку навчально-професійної мотивації, надає навчанню характеру співпраці, забезпечує досягнення мети та завдань навчання, сприяє розвитку учнів та підвищенню професійно-педагогічного потенціалу викладачів.